— БІЖИМО ДЖЕЙМС! — і схопила його за руку.

Джеймс біг і озираючись назад бачив Кріса стоячого спиною до них, кричущого, тримаючи руки біля лиця. Така картина його налякала і він побіг за Еммою. Вона теж бачила як дід своєю кістлявою рукою проколов Крісу очі і цей образ застиг в неї перед очима. Вона бігла що духу, не озираючись, розмахуючи руками та забираючи з лиця листки кукурудзи.

Вони бігли по кукурудзяному полю. Грубі листки кукурудзи били їм по обличчю і дряпали його. Джеймс простягнув руку та забрав черговий лист перед собою. Раптом із-за стебла вискочив ще один і так сильно вдарив Джеймса в лице, що той повалився спиною на землю. В нього потемніло і розплилось в очах.  Він підняв голову. Емму він не чув і не бачив. Навколо була тиша.

Емма задихалась і сповільнила біг. Зупинившись, вона  оперлась лівою рукою на грубе стебло кукурудзи, глибоко і гучно дихаючи. Емма жахливо хотіла пити, у неї пересохло в горлі.  Перед очима ще стояв той жахливий образ. Вона дивилась вниз і помітила, що до неї повільно наближається тінь. Глянула прямо. Перед нею було зморщене обличчя. Вона скрикнула і побігла в глиб поля. Дід почав повільно йти за нею. Емма бігла і гучно дихала, але все одно чула його кроки. Вона відбігла далеко, обернулась і помітила що дід віддалився від неї лише на сорок метрів. Емма прискорилась. Обернулась, дід став ще ближче і продовжував йти. Вона бігла далі, обернулась. Діда та її віддаляло десять метрів. Вона звернула на право. Обернулась, діда не було. Емма ще трохи пробігла й зупинилась, опершись руками на коліна. Потім підійшла до стебла та притулилась до нього плечем. Підняла голову і перед нею знову було зморщене, старе лице. Вона скрикнула і не встигла відійти як її схопила кістлява, зморщена рука. Довгі пальці обхопили її праву частину голови. Великий палець тиснув в шию, а ніготь ледь діставав до лівої щоки.  Інші пальці тримали потилицю і нігтями застрягли у волоссі. Емма закричала. Дід великим пальцем ще дужче притиснув шию. Емма кашлянула і змогла лише хрипіти. На здивування сильна рука діда потягнула Емму в низ. Чим дужче вона пручалась, тим сильніше її стискав дід. Ніготь на великому пальці дряпав її ліву щоку, а інші видирали волосся. Дід облизнув губи зміїним язиком. Емма хрипіла, по лівій щоці текла кров, по щокам сльози. Секунда, і тонкий язик діда вилетів з рота, пролетів між губами Емми, повернувся, проліз між її передніми верхніми зубами, знову повернувся і з хрустом вийшов з другої сторони голови. Виплеснула кров. Секунду язик стирчав у Емми з голови, весь в крові і з прилиплим навколо волоссям. Мить і він повернувся дідові до рота.