Дід

Дід


Дядько Джеймса, Курт, за містом має свою ферму і кожного літа запрошує свого племінника в гості. Джеймс нерідко приїжджає з своїми друзями Крісом та Еммою. У всіх трьох є неприємні спогади зв’язані з цим місцем. Кріс розбив старовинний цегляний горщик. Емма випадково випустила коня  хліва, який потім втік та так і не знайшовся. Джеймс ледь не спалив той самий хлів. Запалений сірник вилетів з його рук та впав у сіно, а Джеймс не помітив цього. Коли він прийшов додому, його тітка Єлизавета запропонувала йому випити молока, ще з цілого старовинного горщика. Коли Джеймс майже все випив Єлизавета виглянула у вікно.

—  Боже! Що трапилось?! — скрикнула вона і вибігла на вулицю.

 Джеймс теж встав і вийшов до неї.

—  Джеймс біжи до криниці, швидко!  — крикнула Єлизавета.

З сараю йшов дим і дочувались крики тварин. Вони все гасили, потім прибіг дядько Курт і поміг їм. Тварини не постраждали. Коли все закінчилось, Курт спитав: «Ну і як це сталось?». Його жінка покачала головою, а Джеймс не відривав очей від хліву. Невелика частина сіна згоріла і червоні стіни в тому місці стали чорними.

—  Ну? — Курт дивився тільки на Джеймса, який розумів що це все його вина.

—  Я…. не знав що так буде — Курт видихнув і дав Джеймсу по потилиці.    

Джеймс відчував себе винуватим, але довго його совість не мучила. Єлизавета пробачила його вже на другий день, а Курт трохи ображався і те недовго.

На Кріса Єлизавета теж не ображалась. І він теж ніби забув. Все ж трохи гірко йому стає коли він згадує про ферму, але коли приїжджав, то все забувалось. Еммі теж було соромно за коня. То був найгарніший, білий кінь. Більше таких в хліву у Курта немає й не буде і їй було за це дуже соромно. Вона інколи просто не могла перебувати на тій фермі і хотіла чим швидше поїхати. Відчуття провини не давало їй спокою.

—  Ти ніколи не палила сарай? – говорив Джеймс і Емму це заспокоювало, але не надовго.

 Вона приїжджала тому, що її батьки дружили з Єлизаветою та Куртом, або хлопці вмовляли її. Дядько Курт мав друга в якого була своя конеферма і він дозволяв Джеймсу та його друзям їздити на конях за півціни. Емма обожнювала кататись на конях і через це приїжджала.  Дядько Курт та тітка Єлизавета були не злопам’ятні і ніколи не згадували погані випадки які з ними траплялись. Вони вважали що, те що було, те пройшло. А якщо зараз все добре, то чудово.

 Те що наробили Кріс, Джеймс та Емма відбулось два роки назад і всі про це забули. Навіть Емма вже не турбується так як раніше.

Субота 13:03

Кріс, Джеймс та Емма знову приїхали на ферму дядька Курта. Той одразу провів їх в хлів, показати теля яке народилось два дні назад.

Субота 13:09

Коли вони йшли в дім Кріс помітив, що по дорозі повзе худий чоловік. У рваній, брудній, білій сорочці. В порваних на колінах, сірих штанах та босий. На руках і ногах синяки. Під очима мішки. Лице покрите щетиною. На довгому, брудному волоссі виднілись залишки неперетравленої їжі і блювотиння. 

—  Хто це? – спитав Кріс.

 Джеймс та Емма також помітили цього чоловіка. Емма скривилась.

—  Це Карл. Ходить тут, плаче і блює — відповів Курт.

—  А що з ним трапилось? — спитала Емма.

—  В нього будинок з жінкою згорів – сказав Джеймс – його прийняв би хтось до себе, але на наступний день він спився і наклав купу своєму сусіду на поріг. Сусід до речі як раз хотів його прихистити. Від тоді він і сам.

—  Ви хіба його не бачили? — спитав Курт — Хоча він доволі рідко тут ходить.

—  Не бачили — відповів Кріс.

—  Карл, давайте мочіться десь другому місці, але не біля мого дому. Йдіть звідси, поки я вас сам не відправив — попросив Курт.

 Карл нічого не промовив. Він дивився в землю, з губ звисала слина.  Тітка Єлизавета покликала Курта помогти по дому і він одразу пішов туди.  Кріс Джеймс та Емма помітили, що над нещасним чоловіком стояв ще де хто.

Поряд стояв невисокий згорблений дід. Ростом такий як Кріс та Джеймс, але через згорбленість він навіть трохи недотягує до Емми, яка з трійці найнижча. Одягнутий він був в чорну мантію та двома руками спирався на палицю. Пальці в нього були незвично довжелезні. Та настільки, що він міг би без проблем почухати правими пальцями вени на руці. Також були довжелезні нігті, ніби він не стриг їх рік. Цими ж нігтями він би і розрізав собі ті вени та дістав до кістки. На голові не було волосся і щетини. Лице покрите глибокими зморшками. Ліве око було ціле. Навколо пустого, правого ока був величезний синяк, який закривав його частину. Над очима росли густі, чорні брови. Також великий горбатий ніс і бородавка на лівій щоці. Дід мовчав і дивився на друзів. Вони не хотіли в нього нічого питати та пішли в дім.

1

День

Коли друзі вертались додому вони помітили велике кукурудзяне поле недалеко від хліву.

В домі тітка Єлизавета попросила друзів піти на сусідську ферму, взяти корм для курей і швидко повернутись додому обідати. Дядько Курт дружить з власником тієї ферми і вони інколи один одному помагають.

Йти треба далеченько і Джеймс запропонував піти короткою дорогою через кукурудзяне поле. Він сказав, що вже ходив цим шляхом і вони не заблукають. Кріс і Емма погодились.

2

Друзі йшли. Джеймс знав що пам’ять його не підводить і вони не заблукають. Але раптом на тій самій стежині, по якій Джеймс завжди ходив, з’явився глухий кут. Він був шокований, бо знав цей маршрут як своїх п’ять пальців. Емма вже почала би його звинувачувати, але вони подивились назад і тієї дороги по якій вони йшли не було. Замість ледь протоптаної доріжки там густо росла кукурудза. Їм нічого не лишалось робити, окрім того як тільки йти в тому напрямку в якому вони йшли.

3

Вечір

Вони блукали і кликали на допомогу. Поле не було дуже велике і друзів дивувало що вони так довго ходять по ньому в одному напрямку. Ще їх дивувало чого вони не чують як їх кличе дядько Курт. Особливо це дивувало Джеймса. Він знав його крик. Цей крик можна було б хоч трохи почути, стоячи на протилежних кінцях поля. Все ж вони продовжували йти.

4

Ніч

Голодні, зморені, вони ходили по кукурудзяному полю майже десять годин. Друзі вирішили там переночувати і на наступний день знову шукати дорогу додому.

5

Кріс прокинувся від того, що здутий вітром, великий сухий листок кукурудзи влетів йому прямо в лице. Він трохи підскочив від несподіванки, а листок понесло далі в глибину поля. Коли Кріс зміг нормально бачити, він помітив, що в десяти метрах за кукурудзою видніється чиєсь лице. Кріс придивився і розгледів те саме жахливо зморщене, з синяком навколо правого, пустого ока, кривим, великим, горбатим носом, лице. Лице того самого діда якого вони бачили днем. Кріс подумав, що якщо він тут то знає як вийти з поля. Дід нерухомо стояв. Кріс піднявся і почав будити Джеймса та Емму.  Він глянув в сторону діда який нерухомо стояв і дивився на нього.

—  Вставайте! Швидше, нам поможуть знайти дорогу додому.

  Емма та Джеймс прокинулись.

—  Що таке? — спитав Джеймс.

—  Почекайте нас, зараз ми підійдемо! — крикнув Кріс діду.

Джеймс піднявшись оглянувся. Кріс показав на діда:

—  Ось він, ходімо швидше!

 Емма піднялась нічого не сказавши. Кріс пішов до діда, забираючи руками листя кукурудзи від лиця:

—  Доброї ночі, ви ж не заблукали тут сподіваюсь?

 Дід досі дивився на Кріса і мовчав. Джеймс та Емма теж підійшли до них.

—  Ви мене чуєте? — запитав Кріс.

Дід нерухомо стояв і дивився на нього злісними, темними очима. Одним нормальним оком, а другим пустим.

—  Що таке з ним Кріс? — спитала Емма.

Кріс обернувся до неї

—  Не знаю він мовчить.

 Кріс знову подивився на діда який тим часом підняв свою кістляву руку. Легкий рух і Кріса вдарило жахливою біллю. Гострі дідові кігті різко, з чавканням вп’ялися йому в очі. Кріс заволав від жахливого болю. Білок з кров’ю, тонкими струмками потік по його щокам. Емма гучно закричала:

— БІЖИМО ДЖЕЙМС! — і схопила його за руку.

Джеймс біг і озираючись назад бачив Кріса стоячого спиною до них, кричущого, тримаючи руки біля лиця. Така картина його налякала і він побіг за Еммою. Вона теж бачила як дід своєю кістлявою рукою проколов Крісу очі і цей образ застиг в неї перед очима. Вона бігла що духу, не озираючись, розмахуючи руками та забираючи з лиця листки кукурудзи.

Вони бігли по кукурудзяному полю. Грубі листки кукурудзи били їм по обличчю і дряпали його. Джеймс простягнув руку та забрав черговий лист перед собою. Раптом із-за стебла вискочив ще один і так сильно вдарив Джеймса в лице, що той повалився спиною на землю. В нього потемніло і розплилось в очах.  Він підняв голову. Емму він не чув і не бачив. Навколо була тиша.

Емма задихалась і сповільнила біг. Зупинившись, вона  оперлась лівою рукою на грубе стебло кукурудзи, глибоко і гучно дихаючи. Емма жахливо хотіла пити, у неї пересохло в горлі.  Перед очима ще стояв той жахливий образ. Вона дивилась вниз і помітила, що до неї повільно наближається тінь. Глянула прямо. Перед нею було зморщене обличчя. Вона скрикнула і побігла в глиб поля. Дід почав повільно йти за нею. Емма бігла і гучно дихала, але все одно чула його кроки. Вона відбігла далеко, обернулась і помітила що дід віддалився від неї лише на сорок метрів. Емма прискорилась. Обернулась, дід став ще ближче і продовжував йти. Вона бігла далі, обернулась. Діда та її віддаляло десять метрів. Вона звернула на право. Обернулась, діда не було. Емма ще трохи пробігла й зупинилась, опершись руками на коліна. Потім підійшла до стебла та притулилась до нього правим плечем. Підняла голову і перед нею знову було зморщене, старе лице. Вона скрикнула і не встигла відійти як її схопила ліва, кістлява, зморщена рука. Довгі пальці обхопили її праву частину голови. Великий палець тиснув в шию, а ніготь ледь діставав до лівої щоки.  Інші пальці тримали потилицю і нігтями застрягли у волоссі. Емма закричала. Дід великим пальцем ще дужче притиснув шию. Емма кашлянула і змогла лише хрипіти. На здивування сильна рука діда потягнула Емму в низ. Чим дужче вона пручалась, тим сильніше її стискав дід. Ніготь на великому пальці дряпав її ліву щоку, а інші видирали волосся. Дід облизнув губи зміїним язиком. Емма хрипіла, по лівій щоці текла кров, по щокам сльози. Секунда, і тонкий язик діда вилетів з рота, пролетів між губами Емми, повернувся, проліз між її передніми верхніми зубами, знову повернувся і з хрустом вийшов з другої сторони голови. Виплеснула кров. Секунду язик стирчав у Емми з голови, весь в крові і з прилиплим навколо волоссям. Мить і він повернувся дідові до рота.  

6

Джеймс піднявся, подивився навколо. Небо було вкрите хмарами і дув вітер. Він покликав Емму та ніхто не відповів. Джеймс пішов навмання шукати Емму, хоч і не надіявся що знайде її.

7

Джеймс йшов і зупинився помітивши на землі калюжу крові. Він підійшов ближче і побачив нерухому Емму. Джеймс присів біля неї. Його одразу пробрало відчуття провини, бо він повів їх через поле. Через нього, його друзі загинули. По щокам потекли сльози. Він поклав праву руку на голову мертвої Емми й заплакав. В небі роздався гуркіт.

8

Джеймс підняв голову, подивився прямо і побачив що вітер роздуває листя кукурудзи через яке видніється кінець поля. Він піднявся і пішов туди. Забравши один листок кукурудзи він побачив, що більше поля не було. Була одинока могила. Джеймс підійшов до неї і побачив на могильному камінці дату: 1806-1901; і ім’я: Пак Сміт.

Роздався грім, з неба почали капати холодні краплі дощу. Джеймс підняв голову. Дощ капав і стікав по його лицю тоненькими струмками. Він так простояв хвилину.

9

Мокрий та стомлений, Джеймс встав, щоб йти далі. Він побачив що вже ніякого поля не було. На горизонті виднілась ферма дядька Курта.

Джеймс почав йти і раптом в його праву ногу встромили гостру палицю. Він заволав від болі. З ноги сочилась кров.

10

Джеймс оглянувся. Біля нього стояв дід. Він як завжди нерухомо стояв і злісно глядів на нього. Джеймс поглянув прямо. В двадцяти метрах від нього горів хлів дядька Курта. Горів повністю. Дочувались крики тварин. Раптом з відкритих дверей вилетів цегляний горщик, впав на підлогу й розбився. Потім з хліва граціозно вибіг гарний, білий кінь. Перескочивши розбитий горщик, він поскакав геть. Джеймс повернувся до діда, але там він побачив лише порох, який неспішно здувався вітром.

Субота 13:11 

На Джеймса вилили відро холоднючої води. Він спочатку добре прокашлявся і потім розгледів, що над ним стоять Кріс, Емма та дядько Курт.

—  Прокинувся! – скрикнула Емма – Він прокинувся!

—  Джеймс ти нас бачиш? – спитав Кріс.

—  Нарешті! – сказав дядько Курт – О це тебе трухнуло!

—  Що…що трапилось? — спитав Джеймс

—  Шалений кінь біг й задів тебе. Ти просто не встиг достатньо відійти і впав — пояснив йому Кріс — Сильно бухнувся головою.

— Вставай давай — Курт допоміг йому встати.

 Джеймс піднявся і раптом з-за спини Кріса вийшов дід. Той самий, з синяком навколо правого, пустого ока, глибокими зморшками та довжелезними пальцями:

—  Пробач хлопче, це моя дурна кобила чомусь збісилась. Втекла так втекла, нічого страшного. Ти та як, бачу все гаразд? — він похлопав його по плечу.

Джеймс здригнувся від несподіванки.

—  Не бійся – сказав йому Курт – це дід Пак, він сліпий на одне око.

—  Так, а ця кобила ще й нещодавно тріснула мене своїм копитом. Ледь не вбила, чорт забирай» — сказав дід Пак.

—  Ми дуже хвилювались за тебе Джеймс – сказала Емма – ледь не викликали швидку.

—  Гаразд, ходімо в дім. Пак до зустрічі — промовив Курт й потиснув руку діду.

—  Щасливо вам — попрощався з ними Пак.

—  Ходімо — сказав Кріс і закинув руку на плече Джеймса.

Емма теж так зробила. Друзі пішли в дім дядька Курта.

0
28.05.2020
avataravatar
113

просмотров



1 комментарий

Добавить комментарий

Войти или зарегистрироваться: 

Свежие комментарии 🔥



Рекомендуем почитать

Новинки на Penfox

Мы очень рады, что вам понравился этот рассказ

Лайкать могут только зарегистрированные пользователи

    Войти или зарегистрироваться: 

Закрыть