Субота 13:11 

На Джеймса вилили відро холоднючої води. Він спочатку добре прокашлявся і потім розгледів, що над ним стоять Кріс, Емма та дядько Курт.

—  Прокинувся! – скрикнула Емма – Він прокинувся!

—  Джеймс ти нас бачиш? – спитав Кріс.

—  Нарешті! – сказав дядько Курт – О це тебе трухнуло!

—  Що…що трапилось? — спитав Джеймс

—  Шалений кінь біг й задів тебе. Ти просто не встиг достатньо відійти і впав — пояснив йому Кріс — Сильно бухнувся головою.

— Вставай давай — Курт допоміг йому встати.

 Джеймс піднявся і раптом з-за спини Кріса вийшов дід. Той самий, з синяком навколо правого, пустого ока, глибокими зморшками та довжелезними пальцями:

—  Пробач хлопче, це моя дурна кобила чомусь збісилась. Втекла так втекла, нічого страшного. Ти та як, бачу все гаразд? — він похлопав його по плечу.

Джеймс здригнувся від несподіванки.

—  Не бійся – сказав йому Курт – це дід Пак, він сліпий на одне око.

—  Так, а ця кобила ще й нещодавно тріснула мене своїм копитом. Ледь не вбила, чорт забирай» — сказав дід Пак.

—  Ми дуже хвилювались за тебе Джеймс – сказала Емма – ледь не викликали швидку.

—  Гаразд, ходімо в дім. Пак до зустрічі — промовив Курт й потиснув руку діду.

—  Щасливо вам — попрощався з ними Пак.

—  Ходімо — сказав Кріс і закинув руку на плече Джеймса.

Емма теж так зробила. Друзі пішли в дім дядька Курта.