6

Джеймс піднявся, подивився навколо. Небо було вкрите хмарами і дув вітер. Він покликав Емму та ніхто не відповів. Джеймс пішов навмання шукати Емму, хоч і не надіявся що знайде її.

7

Джеймс йшов і зупинився помітивши на землі калюжу крові. Він підійшов ближче і побачив нерухому Емму. Джеймс присів біля неї. Його одразу пробрало відчуття провини, бо він повів їх через поле. Через нього, його друзі загинули. По щокам потекли сльози. Він поклав праву руку на голову мертвої Емми й заплакав. В небі роздався гуркіт.

8

Джеймс підняв голову, подивився прямо і побачив що вітер роздуває листя кукурудзи через яке видніється кінець поля. Він піднявся і пішов туди. Забравши один листок кукурудзи він побачив, що більше поля не було. Була одинока могила. Джеймс підійшов до неї і побачив на могильному камінці дату: 1806-1901; і ім’я: Пак Сміт.

Роздався грім, з неба почали капати холодні краплі дощу. Джеймс підняв голову. Дощ капав і стікав по його лицю тоненькими струмками. Він так простояв хвилину.

9

Мокрий та стомлений, Джеймс встав, щоб йти далі. Він побачив що вже ніякого поля не було. На горизонті виднілась ферма дядька Курта.

Джеймс почав йти і раптом в його праву ногу встромили гостру палицю. Він заволав від болі. З ноги сочилась кров.

10

Джеймс оглянувся. Біля нього стояв дід. Він як завжди нерухомо стояв і злісно глядів на нього. Джеймс поглянув прямо. В двадцяти метрах від нього горів хлів дядька Курта. Горів повністю. Дочувались крики тварин. Раптом з відкритих дверей вилетів цегляний горщик, впав на підлогу й розбився. Потім з хліва граціозно вибіг гарний, білий кінь. Перескочивши розбитий горщик, він поскакав геть. Джеймс повернувся до діда, але там він побачив лише порох, який неспішно здувався вітром.