5

Кріс прокинувся від того, що здутий вітром, великий сухий листок кукурудзи влетів йому прямо в лице. Він трохи підскочив від несподіванки, а листок понесло далі в глибину поля. Коли Кріс зміг нормально бачити, він помітив, що в десяти метрах за кукурудзою видніється чиєсь лице. Кріс придивився і розгледів те саме жахливо зморщене, з синяком навколо правого, пустого ока, кривим, великим, горбатим носом, лице. Лице того самого діда якого вони бачили днем. Кріс подумав, що якщо він тут то знає як вийти з поля. Дід нерухомо стояв. Кріс піднявся і почав будити Джеймса та Емму.  Він глянув в сторону діда який нерухомо стояв і дивився на нього.

—  Вставайте! Швидше, нам поможуть знайти дорогу додому.

  Емма та Джеймс прокинулись.

—  Що таке? — спитав Джеймс.

—  Почекайте нас, зараз ми підійдемо! — крикнув Кріс діду.

Джеймс піднявшись оглянувся. Кріс показав на діда:

—  Ось він, ходімо швидше!

 Емма піднялась нічого не сказавши. Кріс пішов до діда, забираючи руками листя кукурудзи від лиця:

—  Доброї ночі, ви ж не заблукали тут сподіваюсь?

 Дід досі дивився на Кріса і мовчав. Джеймс та Емма теж підійшли до них.

—  Ви мене чуєте? — запитав Кріс.

Дід нерухомо стояв і дивився на нього злісними, темними очима. Одним нормальним оком, а другим пустим.

—  Що таке з ним Кріс? — спитала Емма.

Кріс обернувся до неї

—  Не знаю він мовчить.

 Кріс знову подивився на діда який тим часом підняв свою кістляву руку. Легкий рух і Кріса вдарило жахливою біллю. Гострі дідові кігті різко, з чавканням вп’ялися йому в очі. Кріс заволав від жахливого болю. Білок з кров’ю, тонкими струмками потік по його щокам. Емма гучно закричала: