Був вечір.Миша вже дійшов.Він також взяв намет.Також він взяв вудку, відро.Для риболовлі.Також він взяв посібник для рибалок,мисливців,енциклопедію всіх тварин з їх повним описом(Повадки,місця проживання,харчування,розміри,вороги,зовнішній вигляд).Ще й Червону Книгу прихопив.Там були всі тварини світу на межі вимирання.Там було все те ж саме, що і в книзі про тварин.А ще для інтересу він прихопив книгу всіх вимерлих і стародавніх тварин з самого утворення планети.
  Був червень, навіть о 11 годині вечора ще було світло.Він поставив намет, підвісив туди ліхтар, все потрібне склав,а ножик, сірники залишив у кишені.Далеко він вирішив не відходити від намету.А батько йому взагалі дозволив гриби не збирати,а просто навчитися жити в дикій природі самостійно.
  Поки Мишко приготувався до житла,вже й ніч настала, і він ліг спати.Настав ранок.Мишко прокинувся вже тоді,коли сонце було високо.Взагалі його розбудили сороки.
«Ненавиджу ворон,сорок,галок!Спати своїм карканням не дають!»- злобно подумав Міша.Потім він подумав:»А навіщо я набрав стільки речей?».Але потім з цим змирився і вирішив приготувати собі їжу.Він взяв рушницю,сокиру,зарядив рушницю і пішов.Зарубки теж робив.Але робив він їх так,щоб не забути і відрізнити куди йти.Тільки він пішов як йому попався…Песець!Їх взагалі не повинно бути в цих місцях,а взагалі батько колись йому говорив: «у нас, сина, песці завелися, акуратніше!».Він скинув рушницю і стрельнув.Він був міток,але на цей раз він лише поранив тваринку.Він побіг за ним, стріляючи і роблячи зарубки.Песець нарешті видихався і впав.Мишко підбіг до нього.Песець так жалісно на нього дивився,що Мишко стріляти знову не став.Він поніс тварину в намет, погортав книгу і прочитав: «песці-всеїдні тварини».Він почухав голову і вирішив приручити його за допомогою м’яса.»Але де ж я м’ясо візьму?»- подумав Міша.І він вирішив підстрелити хоча б глухаря.Довго Мишко його шукав, нарешті знайшов, застрелив і поніс знесиленому песцю на їжу.Доніс його до песця,песець поїв і через тиждень зміцнів і вирішив не тікати.Мишко його не раз виганяв,але нарешті здався,тому що песець кожен раз приходив назад і жалібно вив,як ніби говорив:
-Не виганяй мене господар,ти мене вилікував,годуєш,а за добро добром платять.
«Ось ще тварина забезпечувати якось потрібно!»-подумав він.Взагалі той песець був добрий і півночі не спав,охороняючи свого господаря.Був він невеликий з блакитними оченятами і був він біло-сірий.Також Мішутка прочитав: «песці живуть від 6 до 10 років».Мишко визначив,що песцю близько 3 місяців.Так Мишко песця і приручив і жили вони разом.Песця він назвав «Орел».Через тиждень Міші набридло жити в лісі,він наловив купу риби і з Орлом пішов додому.Він не заблукав і вже до вечора прийшов в пункт призначення-будинок.Батьки спочатку злякалися песця,але Міша їм і бабусі з дідусем все пояснив.Ось і все!!!
                Кінець!!!