Чарлі прокинувся і згадав, що сьогодні вихідний. «Так !!! Буде приємний день». Він зробив домашнє завдання вчора, тож був вільний. Відчинивши двері Чарлі сказав: «Доброго ранку!» — до матері.
Після сніданку він подзвонив своєму другові. «Привіт Грег!» «Привіт Чарлі!» — сказав Грег. Чарлі запропонував покататися на велосипеді, але Грег сказав, що краще піти наступного дня, бо збирався відвідати свою бабусю та дідуся у селі.
«Не має значення. У мене багато друзів, тому я зателефоную комусь іншому» — подумав Чарлі.
«Привіт Кевін!» «Привіт Чарлі!» «Як щодо того, щоб піти гуляти?» — запитав Чарлі. «Я звичайно, хочу. Але, на жаль, я зламав ногу, перш ніж батьки придбали мені новий скейт, тому мені доведеться пробути в лікарні місяць» — відповів Кевін. «Ой, шкода, поправляйся» «Дякую, бувай».
«Що б там не було, у мене більше друзів, ніж у будь-якого іншого хлопця на цій планеті» — сказав Чарлі і посміхнувся, показуючи свої білі зуби. «Я зателефоную комусь іншому».
«Привіт, Маршал!» «Привіт Чарлі!» «Може підемо на двір та з’їмо морозиво?» «Вибач, але я збираюся пограти сьогодні у футбол з Кевіном та Грегом?» «Ах!!! — Чарлі почав сміятися — я впевнений, що знаю, вибач» «Прощавай Чарлі» «Бувай» — сльоза потекла по щоці Чарлі.
Він кинув камінь, на якому він намалював олівцями телефон, який потім влетів у голову трупа Маршала і впав на підлогу. Око викотилось, впало на коліно, а потім на підлогу. «Пробач» — Чарлі підняв його і вставив назад. «Гаразд, друзі» — він подивився на три трупи, що лежали біля його ліжка. «Приємно було поспілкуватися» «Що ти збираєшся робити, синку?» — Чарлі почув з кухні ніжний жіночий голос: «Я буду грати в машинки, мамо», — сказав він.
