Спочатку було слово… чи кава?

Спочатку було слово… чи кава?…

Хочеться написати, щось геніальне, і дійсно приходять думки, але як виявляється не мої, чужі.

А що ж моє? Моїми можуть бути лише відчуття. Я не люблю їх показувати людям, заховала за великий паркан, краще хай бачать мій розум, бо те, що я відчуваю — то лише моє, потаємне.

Дивно, але лише відчуття і почуття можуть змінити наш світ.

Світ прогресу, гаджетів, конкуренції, тяги до досягнень та звершень.

Але чомусь коли чуєш — сяду на крісло з книжкою і чашечкою кави — то накатує сум, чуть тиші, і заздрість до того, хто так може.

В моєму житті були і є лише три присмаки кави.

Перший — бадьорить, дає сили і бажання рухатись вперед, пендель, якого іноді не вистачає. Це смак будня, ранку, маршрутки, метро, офісу, свіжої купюри, жменьки монет, підвищення на роботі, премії, очікування відпустки… Це та кава, яка вихоплює тебе зі сну і кидає в реальність, це трошки грубо, приголомшливо, іноді образливо, але це так потрібно у моменти, коли настільки важко, що уже нічого не хочеться, у миті, коли навколо сірі постаті, у ті часи, коли нібито криза навколо і є лише один вихід — працювати і рухатись вперед.

Це перша радість дня, яку ми отримуємо, але вона короткочасна і поступово перетворюється лише на ритуал. Такий як встати, прийняти душ, почистити зуби, випити кави і… Ритуал завершено — ранок розпочався.

Це той смак, який захищає нас. Ми ховаємось за цю каву підчас неприємних розмов, важких рішень, безсонних ночей. Вона наш захисник і підтримка, той старший брат, який витягне з будь якої халепи.

Другий – то смак побачень, романтичний та вразливий, очікуючий та закоханий.

Ми п’ємо каву, коли виглядаємо знайому постать серед натовпу, сидячи у кав’ярні. Ми пропонуємо каву, як перший привід для знайомства. Ми робимо на каві романтичні малюнки, щоб натякнути на свої почуття, а ще намагаємося побачити своє майбутнє на дні вже випитої чашки.

Ось такий смак.

Лише нещодавно в моєму житті з’явився третій.

Він настільки дивний, що його важко описати і усвідомити.

Виявляється кава смачна без цукру, вершків та інших прикрас.

Вона велична і спокуслива. Кожен ковток показує інший світ. Іноді траплялось так, що дивлячись у вікно і зробивши перший ковток гарячої і запашної кави, я бачу дивовижний інший світ на вулиці. І дуже дивуюсь, коли другий ковток вже занадто холодний, але такий самий смачний. Виявляється пройшло багато часу між цими ковтками, я побувала в іншому світі, нікуди не поспішаючи, — побачила гарну пташку, чомусь далека квітка виявилась під балконом, дерева розповідають свою історію.

Роблю третій ковток і розумію, що в моїх руках олівець і на звичайному листку А4 вже гарний портрет. Дивно хто це? Да це ж я? Тю, а чому я посміхаюсь — тому що я щаслива.

Саме кава розкриває різні світи. Вона супроводжує нас в різні періоди життя.

І чуть раніше я написала:

«В моєму житті були і є лише три присмаки кави.»

Але тепер я б виразила це інакше:

В моєму житті були і є три смаки кави, але я з нетерпінням очікую четвертий, п’ятий….

Тому що кава розкриває нові реальності і нові світи..