Гном

Гном


Кріс вважав, що його дідусь Джон — це найдобріша, найщиріша та найдружелюбніша людина в світі. Кожну п’ятницю, ввечері, Джон дзвонив своєму сину Джеку, батьку Кріса, та Ембер, мамі Кріса спитатися як справи. Окремо самому Крісу. Кріс детально розповідав йому про те як провів тиждень, а дідусь розповідав йому свої історії з молодості.

В дідуся Джона тиждень проходив доволі нудно. Він жив далеко за містом в невеликому, дерев’яному будинку, який сам збудував і жив там з своєю дружиною Наталі довгі тридцять вісім років. Вони кохали один одного до нестями і хотіли до старості років жити в тихому містечку, де всі один одного знали і не було міського шуму. Для них це був рай. Жити в тихому спокійному місці, розмовляти з приємними людьми та своєю родиною, не залежачи не від кого і не від чого. Хіба що від погоди і від того як вродить урожай восени на їхньому невеликому городі. Вони хотіли щоб і їхні діти жили в таких обставинах.

Через чотири роки їхнього шлюбу, в них народився син Джек. Його погляди відрізнялися від поглядів його батьків. Він постійно хотів рухатися в перед і нерозумів як можна довгий час жити однаково та на одному місці. Тому він не збирався залишатися в містечку і після школи вчився в місті де і одружився на однокласниці з коледжу, Ембер. Потім в нього з’явився син Кріс.

Коли Крісу був один місяць, в Наталі був рак легенів. І однієї ночі Джон увійшов у палату і побачив свою нерухому дружину, яка тримала в руках фотографію з Джеком, його дружиною, маленьким Крісом на руках та Джоном.

Джон поправлявся після цього півроку. За цей час любов Наталі до Джека і до Кріса перейшла до нього і він став їх любити в два рази більше. Особливо Кріса. Кріс також дуже любив свого дідуся і коли той запрошував його до себе в гості, не рідко приїжджав.

— Ей, ти коли навідаєш свого старого приятеля?

 На що Кріс відповідав:

— Поки не знаю, в суботу йду до Джеймса в гості, а в неділю в кіно на новий фільм про гангстерів, друзі порадили — або — На наступному тижні приїду, тато планує смажити м’ясо.

— Ну бувай гангстере! — казав дідусь Крісу і усміхався.

 Кріс обожнював кримінальні фільми.

Кріс нерідко приїжджав до дідуся з своїми друзями, Джеймсом та Еммою. Джон дуже любив коли всі троє приїжджали до нього. Не відчував себе самотнім. Вони разом помагали дідусю, ходили в ліс на пікнік та на рибалку.

І от одного разу, спекотним літнім днем вони знову вирішили піти в ліс. Джеймс запропонував не йти знову на ту галявину на якій вони зазвичай були, а піти далі в ліс шукати нове місце. Кріс погодився і вони вмовили Емму, яка не хотіла іти далеко. Джеймс завіряв її що вони не заблукають і вона погодилась бо довіряла хлопцям.

Вони зібрались, Джеймс ніс простирадла, а Кріс їжу. По дорозі назад вони мінялись.

Субота 12:17 

Друзі вже пройшли галявину де зупинялись раніше. Вони заходили глибше. Хлопцям хотілось ще ходити досліджувати ліс, а Еммі хотілось нарешті зупинитись і розкласти пікнік. Джеймс постійно її лякав тим, що великий павук стрибне на неї з дерева і буде плутатись в неї в волоссі. Їй це не подобалось, але вона й не ображалась. Вони ходили і довго не могли знайти місце для пікніку.

Субота 12:43

Нарешті вони знайшли підходящу галявину. Хлопці збирали палки для вогнища, Емма розстилала покривала.  Потім Кріс і Джеймс смажили м’ясо.

Субота 15:06

Вони поїли, віддихнули та почали збиратися назад. Кріс приблизно пам’ятав дорогу додому, тому всі слідували за ним.

Субота 17:23

Друзі заблукали.  Вони ходили по лісу дві години. Кріс вірив, що вони все ж скоро знайдуть дорогу додому. Емма зла, звинувачувала хлопців в тому, що вони змусили її піти так далеко в ліс. Чим довше вони ходили, тим більше вона нервувала. Джеймс теж нервував, але звинувачував він себе не довго. Його турбувало лише те як щоб чим швидше знайти дорогу та вийти з лісу. І не дуже хвилювало, що є великі шанси на ночівлю в лісі.

Субота 19:58

Вони досі блукали. Кріс добре заморився три години ходити з двома великими покривалами в руках.

Він обходив невеликі кущі і наступив ніби на маленький черевичок, як ті що одягають зовсім маленьким дітям. Черевичок вискочив з-під ноги Кріса і кущі гучно зашелестіли. 

— Ей! — здивовано сказав Кріс.

 Друзі переглянулись. Кріс оглянув кущі:

— Я ніби на наступив на чиюсь ногу — сказав він.

Раптом з кущів вистрибнув маленький гном. В червоному, гострому ковпаку, сірому комбінезоні поверх синього светра і маленьких коричневих чобітках.  Він сліпуче усміхався. Його голова була вкрита сивим волоссям і кучерявою сивою бородою. На лобі виднілись не глибокі зморшки. 

— Привіт! — викрикнув він.

Кріс відскочив назад. Емма айкнула і відскочила до Джеймса, в якого очі вилізли на лоб.

— Ви тут схоже заблукали, я Боб, а ви хто будете?! – трохи хриплим голосом промовив гном.

  Друзі розгубились.

— М-м-ми… — сказав Джеймс.

— Ну не бійтесь, ходімо до мене додому. Ви тут довго будете ходити. Я тут весь ліс знаю. Завтра я покажу вам дорогу.

— Дякую – сказав Кріс – але ми краще самі.

 Він недуже хотів довіряти цьому маленькому створінню.

— Ні! Будь ласка, зайдіть до мене, я так давно ні з ким не розмовляв. Тут в лісі дуже самотньо.

 Мить, вони всі переглянулись.

— В мене є для вас місце!

 Кріс поглянув на своїх друзів:

— Ну вже темніє, я думаю краще ми дійсно до вас підемо

 Джеймс шокований, але розумів, що немає другого вибору і краще піти до цього гнома. Кріс подивився на Емму, вона мовчки йому кивнула.

— Ми згодні… Я Джеймс, він Кріс, а це наша подруга Емма.

— Чудово – гном Боб ще більше заусміхався, зморшки під очима стали ще глибше – ходімо розкажете мені про себе і як опинилися тут.

Субота 20:07

Компанія підійшла до дерев’яного будинку, з двома поверхами.

— Я жив тут раніше з своїми братами, але одного разу вони пішли від мене, в ночі. Я прокинувся, а нікого немає, вони були моїми єдиними друзями. І так вже десять років я самотній гном.

 Друзі зробили співчуваючий вигляд, але й досі не до кінця усвідомлювали, що йдуть з гномом.

Боб відчинив невеликі двері. Друзям прийшлось трохи присісти щоб пролізти в них. Вони зайшли в кімнату з продовгуватим столом і лавками по бокам. Також невеликою кухнею справа та сходами на верхній поверх зліва.

— Заходьте я зроблю всім чай — запропонував Боб.

Друзі мовчки сіли з однієї сторони, Боб з другої. Вони пили й слухали розповіді Боба. Боб ще більше розповів про своє життя. Кріс, Джеймс та Емма лише вислуховували та рідко задавали запитання.

Субота 20:18

Боб відвів своїх гостей на гору в спальну. Там було сім ліжечок і тільки Кріс помітив, що до них були прикручені маленькі коліщатка. Це його трохи збентежило, але він не хотів думати про це. Кріса після чаю жахливо клонило в сон і Джеймса також, а Емму ще коли вони зайшли в дім. Кріс та Джеймс як лягли, одразу ж заснули, а Емма ще трохи полежала. Вона на мить побачила ніби під ліжком лежить частинка чийогось маленького пальця. Заснула.

Неділя 0:17

Емма прокинулась від того, що її ліжко тряслось. Вона одразу помітила, що їй тяжко рухатись. Підняла голову і побачила, що була прив’язана до ліжка широким поясом. Рот був замотаний в хустку. Її кудись везли по темному коридорі. Ліжко зупинилося перед дерев’яними дверима. Емма почула чиїсь короткі та швидкі кроки. Маленька рука, з ключами в руках, піднялась і прокрутила ключ в замку. Боб відчинив двері.

Емму завезли в невелику кімнату з дерев’яними столами по бокам. На столах лежали блискучі пили. Також в кінці кімнати на стільці стояла миска з водою, на якій висів сірий рушник. На одному столі лежало маленьке, випотрошене тіло гнома. Лише тіло, без ніг та головою без очей.

— Я знову нічого не чую… Де?…Де ваші крики? — несподівано спокійно промовив Боб — Пробач Арчі, я потім повішаю тебе до братів» він постукав випотрошений труп Арчі по лобі — Вуді, Дюк? Хочете когось поштовхати? А, пробачте в вас немає рук, я як завжди вам не співчуваю. Келвін, Ларі, чому ви ні з кого не глузуєте? Вас давно треба було заткнути. Ну і Рассел, ти напевно знову хочеш забрати чиюсь їжу? Ех, я навіть скучив за вами друзі. І знаєте, я ненавиджу себе за це.                                       

Емма підняла голову і побачила що на стіні висять п’ять голів в гострих ковпаках різного кольору. Шкіра на цих головах вже облізла, а замість очей тільки пусті впадини.  

— Так красуня – Боб підійшов до стола з пилами – почнемо як завжди з ніг.

Він повернувся і подивився на Емму злісними, одержимими очима. Емма занервувала.  Боб взяв пилу. Емма закричала. Гном підійшов до неї. Поклав ліву руку на її праву ногу, в праві руці тримав пилу:

— Які ніжки.

 Емма закричала ще голосніше. Боб постукав вказівним пальцем лівої руки по лезу пили. По щоках Емми потекли сльози.  Вона кричала крізь сльози. Боб повільно відійшов від неї. На столі лежав камінь. Емма заплакала ще дужче. Боб прийнявся точити пилу.

Неділя 0:19

Джеймс прокинувся від того, що ледь не звалився з маленького ліжечка. Помітив, що Емми немає у ліжку.

— Кріс!

 Він встав з ліжка та почав трясти Кріса:

— Вставай… Де Емма?

 Кріс прокинувся. Джеймс підбіг до дверей. Вони були замкнуті. 

— Чорт!

 Джеймс почав колотити кулаками по дверям. Кріс теж встав:

— Що трапилось? Де Емма?

— Це все цей гном!

 Джеймс підійшов до ліжка. Відкотив його в кінець кімнати і щодуху розігнався й виломив двері.

Неділя 0:20

Боб почув гуркіт на верху:

— От і друзі твої.

 Емма ще сильніше кричала. Боб неспішно пішов до дверей з пилою і прижався до стіни.

Неділя 0:20

Ліжко з гуркотом і шумом покотилось вниз. Хлопці спустились по драбині. Внизу вони побачили відсунуту шафу. Кріс помітив там люк. Джеймс підбіг, відчинив його, спустився і побіг перший, а Кріс за ним.

Вони бігли по темному коридорі й зупинились перед дерев’яними дверима. Джеймс штовхнув їх. Двері відчинились і він побачив Емму прив’язану до ліжка.

Боб замахнувся пилою і її лезо увігналось в ліву ногу Джеймса. Він закричав від жахливої болі та впав на землю. Кров сочилась з його коліна.  Боб ще раз замахнувся і попав лезом по передпліччю лівої руки Джеймса. Він знову закричав від болі. Кров попала на його лице та на лице Боба. Тим часом вбіг Кріс і побачив Джеймса в калюжі крові та з пилою в лівій руці. Над ним стояв Боб і дивився Джеймсу в очі. Емма, поясом прив’язана до ліжка, плакала та гучно кричала.  Кріс одразу ж замахнувся і вдарив ногою гнома так , що він аж відлетів в другий кінець кімнати та влетів спиною в ніжку стола. Боб закашляв кров’ю.  Кріс підбіг до плачучої Емми і почав її відв’язувати. Боб встав, отряхнувся. Кріс звільнив Еммі руки . Вона одразу ж зняла хустку з рота. Боб стрибнув на Кріса і вп’явся зубами в його ліве вухо. Кріс закричав й намагався зняти гнома з плеча, але він дуже сильно вчепився і не випускав вухо з зубів. Емма висунула ноги з-під пояса. По шиї Кріса тонким струмком текла кров. Емма схопила руками голову Боба і намагалась розімкнути його щелепу, але марно. Вони ще намагались відчепити гнома з голови Кріса. Все ж він злетів з плеча на стіл. Від вуха залишилась лише половина. Воно жахливо боліло, з нього сочилась струмками кров. Кріс скрикнув і схопився двома руками за вухо. Шокована Емма щодуху закричала. На столі стояв Боб. В зубах він тримав частину вуха Кріса, навколо губ були сліди крові. Боб запхав шматок вуха до рота і проковтнув. Провів язиком між губою й верхніми зубами.

Тим часом Джеймс, терплячи жахливий біль, дістав пилу з руки і ледь зміг піднятись опираючись на ліжко. Взяв з підлоги пояс яким прив’язали Емму. Замахнувся і вдарив гнома пряжкою в праве плече так, що той відлетів на гострий край стола. Боб намагався втриматись, але не зміг і плюхнувся на землю. Емма з усієї сили пнула його ногою в груди так, що гном відкотився в куток кімнати. Кріс штовхнув у той куток ліжко. Одна ніжка в’їхала Бобу прямо в живіт і прижало його ще більше до стіни.

Гном закашлявся. З рота час від часу вилітала кров.

Кріс та Емма допомогли Джеймсу встати. Всі троє дивились на маленьке, кашляючи кров’ю, плачуче створіння, притиснуте ліжком до кутка.

Неділя 0:26

Друзі вийшли з будинку. Кріс та Емма помагали йти Джеймсу бо в того жахливо боліла нога.

Неділя 0:29

Друзі хотіли відійти як найдалі від того страшного будинку. Вони йшли мовчки, не помічаючи нічого навколо, прокручуючи в голові все те, що не так давно відбувалось. Вони так і не помітили як вийшли з лісу.  Крізь нічну темряву виднілося містечко де жив Дідусь Кріса.   

0
30.05.2020
avataravatar
185

просмотров



Добавить комментарий

Войти или зарегистрироваться: 

Свежие комментарии 🔥



Рекомендуем почитать

Новинки на Penfox

Мы очень рады, что вам понравился этот рассказ

Лайкать могут только зарегистрированные пользователи

    Войти или зарегистрироваться: 

Закрыть